Генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час візиту до США намагається переконати Дональда Трампа в тому, що європейські союзники підтримували Вашингтон під час війни з Іраном, розкриваючи нові деталі логістики цього конфлікту. З початку американо-ізраїльської кампанії проти Тегерана президент Трамп неодноразово критикував європейських партнерів за відмову підтримати військові дії. Під час зустрічі з Рютте американський лідер висловив глибоке розчарування діями Італії, Великої Британії, Німеччини, Франції та Іспанії, назвавши позицію Мадрида просто жахливою. У відповідь очільник Альянсу спробував захистити Європу, наголосивши, що попри окремі винятки, європейські союзники дійсно надавали США логістичну допомогу, країна за країною відкриваючи свої бази для проведення операції «Епічна лють». За його словами, лише за шість тижнів війни з аеродромів Європи здійснили зльоти від чотирьох до п’яти тисяч американських літаків, зокрема з баз в Італії стартувало п’ятсот бортів, а Румунія навіть була змушена скоротити кількість комерційних рейсів, щоб звільнити місце для американських літаків-заправників. Окрім цього, європейські союзники продовжують допомагати США у захисті Ормузької протоки, зокрема беручи участь у розмінуванні.

Попри ці аргументи, позиція Вашингтона залишається жорсткою. Державний секретар США Марко Рубіо, виступаючи в Манамі, заявив, що допомога Європи під час конфлікту була недостатньою, а відмова європейських країн надати свої бази для повноцінних військових дій підриває трансатлантичний союз. Більшість країн ЄС справді уникли активного втручання у війну, аргументуючи це тим, що «це не війна Європи». Європейські столиці не бажали долучатися до кампанії через відсутність належних правових підстав, адже війна була розпочата на сумнівних підставах і без консультацій з Брюсселем. Хоча Трамп та Ізраїль виправдовували свої дії загрозою створення Іраном ядерної зброї, власні розвідувальні відомства США це заперечили. Додатковим фактором став страх перед порушенням законів ведення війни, адже удари неодноразово завдавалися по мирних жителях, школах та лікарнях. У західноєвропейських країнах перевагу надали діалогу для припинення вогню, і лише деякі держави, такі як Іспанія, відкрито засудили війну та закликали до негайного припинення бойових дій і дотримання міжнародного права.

Тегеран миттєво відреагував на спроби Рютте виправдати дії Альянсу, звинувативши НАТО у «активній співучасті» у американо-ізраїльській війні, яка забрала життя понад трьох з половиною тисяч іранців і завдала колосальних руйнувань нафтовій та цивільній інфраструктурі. Представник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї назвав заяви генсека НАТО явним визнанням участі у незаконній агресивній війні проти суверенної держави-члена ООН, що є грубим порушенням міжнародного права. Іранська сторона наголосила, що НАТО та окремі держави-члени, які ухвалювали ці рішення, мають нести повну відповідальність за наслідки та пояснити світовій спільноті причини своєї участі у масових звірствах проти іранського народу.

Заяви генерального секретаря НАТО викликали також політичний шторм в Італії, де прем’єр-міністр Джорджа Мелоні публічно відмовлялася долучатися до війни проти Ірану. Рим терміново дистанціювався від слів Рютте: міністр оборони Гвідо Крозетто заявив, що очільник Альянсу передав абсолютно хибне повідомлення, переплутавши санкціоновані підтримувальні польоти з бойовими операціями. Італійський уряд наголосив, що діяв виключно в межах своєї конституції та двосторонніх угод 1954 року, які дозволяють використання баз лише для технічної, логістичної та невоєнної діяльності. На тлі цього опозиційні політики вимагають нових роз’яснень від уряду, звинувачуючи його або в введенні парламенту в оману, або в тому, що Рютте просто помилився.

Цей інцидент яскраво ілюструє глибоку напругу у відносинах між США та НАТО, яка досягла піку саме під час війни з Іраном. Від свого повернення до Білого дому Трамп постійно критикує Альянс, вимагаючи від європейських країн збільшити витрати на оборону до п’яти відсотків ВВП, і вже оголосив про виведення військ з Німеччини. Під час конфлікту президент США навіть погрожував виходом з НАТО через відмову європейців допомогти розблокувати Ормузьку протоку. Візит Марка Рютте до Вашингтону став спробою заспокоїти Трампа та знизити градус трансатлантичної напруги всього за два тижні до щорічного саміту Альянсу, який має відбутися в Анкарі.