Нове дослідження, опубліковане у престижному науковому журналі Nature, виявило тривожну тенденцію: тропічні ліси Африки, які раніше вважалися ключовим природним механізмом боротьби із зміною клімату, тепер стали джерелом викидів вуглецю замість того, щоб його поглинати. Це означає, що замість того, щоб зменшувати кількість парникових газів у атмосфері, ці ліси тепер сприяють їх накопиченню, що посилює глобальну кліматичну кризу. Ліси та деревні савани Африки, на які припадає близько п’ятої частини всього природного поглинання вуглецю у світі, протягом 2010–2017 років здійснили критичний перехід від поглинача до джерела вуглецю. Учёні з Національного центру спостереження за Землёю при університетах Лестера, Шеффілда та Единбурга використали супутникові дані, щоб простежити зміни в накопиченні біомаси й визначити, що африканські ліси втратили здатність ефективно вилучати вуглець з атмосфери. Наслідки такого зсуву є глибокими: африканські ліси, які історично виконували роль природного «вуглецевого поглинача», тепер сприяють розширенню глобального розриву у викидах парникових газів, який треба ліквідувати, щоб виконати цілі Парижської угоди 2015 року, спрямованої на обмеження глобального потепління до 2 °C порівняно з доіндустріальним періодом.
Найбільший ліс Африки — тропічний масив Конго, другий за величиною у світі після Амазонки, часто називають «легенями Африки». Саме він став одним із найбільш постраждалих регіонів. Згідно з даними дослідження, у 2011–2017 роках африканські ліси втрачали в середньому 106 мільйонів тонн біомаси щороку, що суттєво зменшило їхню здатність поглинати CO₂. Найсерйозніші втрати зафіксовані в тропічних широколистяних лісах Демократичної Республіки Конго, на Мадагаскарі та в інших районах Західної Африки. Головними причинами цього стали людська діяльність: масштабна вирубка лісів для створення сільськогосподарських угідь, видобутку деревини, а також під інфраструктурні проєкти. Дослідники попереджають, що тенденція може ще більше погіршитися через швидке зростання населення в Африці, зростання експортного попиту, особливо з боку Азії, і, як наслідок, посилення тиску на природні ресурси — зокрема через експансію сільського господарства, виробництво товарних культур, видобуток деревини та дров. Довгострокова стійкість цих процесів, підкреслюють автори, залежатиме від ефективності місцевого управління природними ресурсами та рівня їхнього раціонального використання.
Під вуглецевим поглиначем розуміють будь-яку земну або морську територію, яка поглинає більше вуглекислого газу, ніж випускає. На суходолі такі зони, як правило, багаті на рослинну біомасу — дерева, рослини, грунт, які завдяки фотосинтезу поглинають CO₂ з атмосфери й зберігають його у своїй структурі. Однак інтенсивне сільське господарство, зокрема, може порушувати цей природний баланс. За даними екологічної організації ClientEarth, найбільшим у світі вуглецевим поглиначем є океан, який поглинає близько чверті усіх глобальних викидів CO₂, де вуглець розчиняється на поверхні води й усвоюється морськими організмами.
Проблема втрати лісових поглиначів не обмежується лише Африкою. Тропічні ліси Амазонки також перебувають під загрозою. За даними організації Amazon Conservation, масштабна вирубка лісів у цьому регіоні різко зменшила кількість дерев, здатних поглинати вуглець. Чисті землі часто перетворюються на пасовища або поля під сільськогосподарські культури, що, у свою чергу, призводить до збільшення викидів парникових газів. Хоча завдяки жорстким заходам бразильського уряду вдається частково стримувати вирубку, тривога щодо можливого переходу Амазонки в категорію джерел CO₂ досі не зникла. За оцінками Всесвітнього інституту ресурсів (WRI), втрата глобальних лісових вуглецевих поглиначів матиме катастрофічні наслідки для людства та планети.
Щоб запобігти подальшій деградації африканських лісів, автори дослідження закликають до негайних міжнародних зусиль. Однією з таких ініціатив є «Фонд збереження тропічних лісів назавжди» (TFFF), започаткований у Бразилії з метою зібрати 100 мільярдів доларів для компенсації країнам, які зберігають свої ліси в неторканому стані. Однак на сьогодні зібрано лише 6,5 мільярдів доларів від незначної кількості донорських країн. Дослідники наголошують на необхідності посилити захист саме африканських вуглецевих поглиначів, оскільки їхня втрата може виявитися вирішальною для невиконання цілей Парижської угоди. Для цього потрібні комплексні заходи на політичному, економічному та соціальному рівнях, спрямовані на зміцнення місцевих інституцій та покращення управління лісовими ресурсами. Проте, як підкреслюють експерти, навіть найефективніші зусилля в цій сфері будуть марними без радикального зменшення залежності від викопного палива. Професор фізичної географії Лестерського університету Гайко Бальцтер, один із авторів дослідження, заявив журналу New Scientist: «Якщо ми втрачаємо тропічні ліси як один із інструментів пом’якшення наслідків зміни клімату, то мусимо ще швидше скорочувати викиди парникових газів від спалювання викопного палива, щоб досягти стану чистих нульових викидів».
