Голова Асоціації прифронтових міст і громад Ігор Терехов переконаний, що статус внутрішньо переміщених осіб не має бути довічним. На його думку, цей статус слід надавати, приміром, на п’ять років, протягом яких держава зобов’язана зробити все необхідне, щоб вимушені переселенці повністю інтегрувалися в нову громаду. Таку позицію він висловив в інтерв’ю Укрінформу, наголосивши, що у питанні інтеграції ВПО Україні потрібно перейти від розрізнених програм до єдиної цілісної державної політики.
Головна проблема, за словами Терехова, полягає в тому, що на рівні держави досі не існує системи, яка б супроводжувала людину від моменту переміщення до повної інтеграції в нову громаду або до повернення додому, якщо це колись стане можливим. У межах Асоціації прифронтових міст і громад разом із колегами було запропоновано концепцію єдиного маршруту для переселенців, коли держава і громада працюють як єдиний механізм. Ідея полягає в тому, щоб людина не ходила по інституціях, випрошуючи допомогу, а отримувала індивідуальний соціальний супровід.
Терехов наголосив, що держава має перейти до єдиної політики з чіткими показниками результативності: скільки людей інтегрувалося остаточно, скільки отримали житло та стабільну роботу. Він запропонував запровадити день вимушеного переселенця, який відзначався б 25 лютого, і щороку підбивати підсумки: що зроблено, що ще потрібно зробити та яким є план на наступний рік. На його переконання, саме такий підхід дозволить системі реально працювати, адже допомога переселенцям – це не лише виплати, а передусім створення умов, за яких люди можуть залишатися й будувати життя на новому місці.
Окрему увагу очільник АПМГ звернув на фінансове питання. Прифронтові міста і громади сьогодні несуть найбільше навантаження, і державна фінансова модель має це враховувати. Гроші повинні йти за людиною в ту громаду, де вона фактично проживає. Терехов підкреслив, що підхід потрібно змінювати, створюючи системну підтримку, і це зона спільної відповідальності держави та місцевого самоврядування перед тими людьми, які все втратили і свідомо обрали Україну, не залишившись в окупації.
Внутрішньо переміщеними особами називають людей, які були змушені залишити своє місце проживання через війну, окупацію, бойові дії чи обстріли, але при цьому залишилися жити в Україні. Людина зі статусом ВПО може отримувати державні виплати, гуманітарну допомогу, пільги, компенсацію за житло та доступ до низки соціальних програм. Проте, як наголошує Терехов, ці заходи мають бути не розрізненими пільгами, а частиною єдиного маршруту, що веде до повноцінного життя в новій громаді.
