У травні 2025 року Польща очікує чергових президентських виборів, які можуть суттєво змінити політичний курс країни. Ці вибори проходять у складному геополітичному контексті — на тлі тривалої війни в Україні, напруженого діалогу з Європейським Союзом та внутрішньої боротьби між ліберальними реформаторами і консервативно-націоналістичним табором. Переможець цих виборів замінить чинного президента Анджея Дуду, який протягом своїх двох термінів активно підтримував партію «Право і справедливість» (PiS), але тепер має поступитися місцем новому лідеру. У центрі уваги опинилися два головних претендентів: Рафал Тшасковський від правлячої правоцентристської партії «Громадянська платформа» (PO) та Кароль Навроцький, незалежний кандидат, якого підтримує колишня владна фракція PiS.
Політичне поле перед виборами
Польща останніми роками переживає глибокий політичний розкол. З 2015 до 2023 року країною керувала партія «Право і справедливість», яка проводила радикальні судові реформи, що викликали критику з боку Європейського Союзу. Брюссель не раз наголошував, що ці зміни порушують принципи незалежності судової системи, і накладав штрафи на Польщу. Після перемоги коаліції «Громадянська платформа» на парламентських виборах 2023 року було обіцяно повернути країну до євроатлантичних цінностей, але ефективність урядової діяльності значною мірою залежить від того, хто займе посаду президента.
Чинний президент Анджей Дуда часто блокував законопроекти, спрямовані на скасування судових реформ PiS, використовуючи своє право вето. Таким чином, перемога одного з кандидатів може мати ключове значення для подальших змін у структурі влади, зокрема у верховенстві права, зовнішній політиці та соціально-економічних питаннях.
Характеристика кандидатів
Рафал Тшасковський, колишній мер Варшави, представляє поміркований курс, орієнтований на європейські цінності. Він прагне нормалізувати відносини з ЄС, зосередитися на модернізації економіки, підвищенні рівня освіти та зміцненні демократичних інститутів. Проте, щоб завоювати голоси серед більш консервативних виборців, Тшасковський значно обмежив свою риторику щодо прав ЛГБТК+, абортного права та соціальної допомоги іноземцям. Така стратегія свідчить про те, що тема міграції стала однією з найважливіших у кампанії.
З іншого боку, Кароль Навроцький, хоча формально і не є членом PiS, отримав підтримку цієї партії, що говорить про його зближення з їхніми позиціями. Навроцький виступає за посилення суверенітету Польщі, критикує надмірний вплив ЄС, закликає до тісніших зв’язків з США і навіть зустрічався з колишнім президентом США Дональдом Трампом. На мітингах Навроцького з’являються гості, як-от Джордж Симеон, лідер ультраправої партії Румунії, який разом з кандидатом виголошував антиєвропейські закликів та виступав за створення «Європи батьківщин», де кожна країна буде сама вирішувати свої справи без втручання Брюсселя.
Міграція як електоральна тема
Одним із найгарячіших питань виборчої кампанії стало ставлення до мігрантів, особливо українців, які масово прибули до Польщі після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Зараз в країні проживає понад 3 мільйони українців, переважно жінок і дітей. Хоча багато з них працюють і платять податки, серед частини польського населення посилюються антиукраїнські настрої, зумовлені страхами перед перевантаженням соціальної системи, медичних установ та освітніх закладів.
Обидва кандидати відповідають на ці занепокоєння жорсткими обіцяними:
- Тшасковський планує скоротити доступ до соціальних виплат для українських біженців.
- Навроцький виступає за повну заборону подання заяв на притулок на кордоні з Білоруссю, де з 2021 року спостерігається міграційний тиск.
Ці позиції викликають занепокоєння серед правозахисників і ліберальних політиків, які наголошують, що обмеження прав біженців може призвести до міжнародної ізоляції Польщі та подальшого розколу суспільства.
Геополітика та зовнішній курс
Вибори також мають важливе значення для зовнішньої політики Польщі. Країна в останні роки активно виступає за посилення позицій НАТО на Сході, підтримує Україну у війні проти Росії і виступає за жорсткіші санкції проти Кремля. Разом з тим, частина консервативних сил намагається зробити акцент на партнерстві з США, а не з ЄС.
Навроцький неодноразово заявляв, що Польща має більше довіряти Вашингтону, ніж Брюсселю, і вже тепер встановлює контакти з популістськими та націоналістичними партіями в інших країнах. Це може говорити про формування нової політичної осі, яка виступає проти глобалізму, мультикультуралізму та інтеграції ЄС.
Тшасковський, навпаки, прагне зберігати баланс між патріотизмом і європейським курсом, хоча його команда також вимушено прагне до популістських обіцянь, щоб не втратити виборців, які схиляються до правого радикалізму.
Вплив третьої сили: Конфедерація
Хоча основна боротьба ведеться між Тшасковським і Навроцьким, слід враховувати і роль Славомира Ментценя, лідера ультраправої партії «Конфедерація». Хоча він, швидше за все, не потрапить у другий тур, його антимігрантська риторика та критика європейської інтеграції формує загальну атмосферу виборчої кампанії. Ментцень виступає за жорстке обмеження міграції, відмову від соціальних виплат для іноземців і збереження традиційних цінностей. Його присутність у політичному просторі примушує обох основних кандидатів усе більше переходити до популістської поведінки, щоб не втратити голоси серед радикалізованих виборців.
Виборчі настрої та прогнози
За даними опитувань, результат може бути дуже тісним. Як Тшасковський, так і Навроцький мають приблизно однакову кількість прихильників, а значну роль може зіграти невизначена частина виборців, які ще не вирішили, за кого голосувати. Ці люди, як правило, більше схильні до простих рішень і емоційних закликів, тому тема безпеки, міграції та національного суверенітету може мати вирішальне значення.
Експерти зазначають, що якщо переможе Навроцький, це буде сигналом про те, що партія PiS зберігає вплив і може повернутися до влади на парламентських виборах у 2027 році. Якщо ж переможе Тшасковський, це дозволить уряду продовжити реформування системи правосуддя, повернути довіру ЄС та зменшити ризики авторитарного зсуву.
Президентські вибори в Польщі 2025 року — це не просто боротьба за окрему посаду. Це вибір між двома шляхами: євроатлантичним, ліберальним і реформаторським або націоналістичним, евроскептичним і популістським. Результат виборів вплине на внутрішню політику, зовнішні зв’язки, ставлення до мігрантів і стан демократичних інститутів. Для України та її тисяч громадян, які поклали надію на Польщу, ці вибори можуть визначити їхню долю на найближчі роки. Для ЄС це тест на стабільність і здатність протистояти популістським рухам у східних країнах. А для всієї Європи — це ще одна точка напруження, яка може як зміцнити єдиний простір, так і посилити його розкол.
