Європі слід готуватися до можливої анексії Гренландії та краху НАТО, попереджають експерти. За їхніми оцінками, дії адміністрації Дональда Трампа свідчать про стратегічне зближення інтересів США та Росії, що може залишити Європу ізольованою оазою лібералізму на фоні нової епохи великих держав.
3 січня 2026 року американські війська, захопили президента Венесуели Ніколаса Мадуро — подія, яку аналітики розглядають як демонстрацію зростаючої агресивності Вашингтона у Західній півкулі. Уже наступного дня Трамп заявив виданню The Atlantic: «Нам абсолютно необхідна Гренландія. Вона потрібна нам для оборони». Ці слова підтвердив заступник голови Білого дому Стівен Міллер, наголосивши, що офіційною позицією адміністрації є переконання: Гренландія має стати частиною США.
Гренландія — автономна територія в складі Королівства Данія, члена НАТО. Прём’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен назвала заяви Трампа серйозною загрозою і попередила, що будь-яке військове вторгнення США на територію союзника автоматично зруйнує основу альянсу. «Якщо США нападуть на іншу країну НАТО, це означатиме кінець не лише НАТО, але й системи безпеки, створеної після Другої світової війни», — сказала вона.
Експерти погоджуються: застосування американської зброї проти Гренландії зробить статтю 5 Договору НАТО — про колективну оборону — безглуздою. «НАТО стане лише тінню самого себе», — констатував Джон Міршаймер, професор Чиказького університету. Він також підкреслив, що поєднання російської агресії в Україні з американським тиском на Гренландію може стати фатальним ударом по альянсу.
Тим часом європейські лідери уникають публічних коментарів щодо цих подій, зосереджуючись на підтримці України. Проте, за словами експерта з Євразії Кіра Джайлза, Європа розуміє небезпеку й просто виграє час. «Зарадження перед Трампом стало частиною стратегії, але одночасно Європа готує план на випадок остаточного розриву зі США», — зазначив він.
Джайлз закликав негайно розгорнути військове сдержування в Гренландії, аналогічне тому, що було введено в країнах Балтії та Польщі після 2017 року. На його думку, військове вторгнення США не лише підриває міжнародний порядок, але й прямо сприяє інтересам Кремля. «Ідея про те, що великі держави можуть домінувати у своїх „зонах відповідальності“, ідеально підходить Кремлю. Такий крок Трампа став би найбільшим подарунком Путіну», — сказав він.
Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер уже попередив, що світ ризикує перетворитися на «логово грабіжників», де могутні держави розпоряджатимуться слабшими за своїм бажанням. У цьому контексті Франція вже демонструє готовність до дій: торік, коли Трамп вперше заговорив про Гренландію, Париж направив атомну підводну човну біля берегів Канади, нагадавши про суверенітет над островами Сен-П’єр і Мікелон. Нині французький міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро закликає до спільних європейських дій разом із Німеччиною та Польщею.
Німецький міністр закордонних справ Йоханн Вадепюль наголосив, що Гренландія, як частина Данії — члена НАТО, автоматично підпадає під захист альянсу. Проте питання залишається: чи буде Вашингтон дотримуватися цих правил?
Сенатор Марко Рубіо, близький союзник Трампа, не виключив військових опцій щодо Гренландії, заявивши, що президент завжди має право усувати загрози національній безпеці «військовими засобами». Міршаймер вважає, що модель поведінки Трампа — від ударів по Ірану та Нігерії до операції в Венесуелі — свідчить про його готовність до швидких, точкових військових дій, особливо коли вони виглядають «дешевими та безкарними».
Однак інші аналітики вважають, що Трамп спочатку спробує політичного тиску. Лідер гренландської опозиційної партії «Наалераq» Пеле Броберг закликав Копенгаген не втручатися в прямі переговори між Нууком і Вашингтоном, стверджуючи, що датське посередництво лише погіршує ситуацію.
Згідно з інформацією Reuters, Трамп навіть розглядає можливість фінансового підкупу населення Гренландії, пропонуючи від 10 до 100 тисяч доларів на особу за підтримку приєднання до США.
Мотивація Трампа, на думку експертів, полягає в бажанні повністю очистити Західну півкулю від європейського впливу. Хоча США вже мають широкі права на військове використання Гренландії згідно з угодою 1953 року, включаючи радіолокаційну станцію в Пітуфіку для раннього попередження про ракетні пуски, стратегічна цінність регіону зростає через танення арктичного льоду. Це відкриває нові морські маршрути та доступ до рідкісних мінералів, які є ключовими для технологічної та економічної безпеки.
У той час як Росія та Китай активізують спільні арктичні навчання, а Панамський канал залишається життєво важливим для глобальної торгівлі, контроль над Арктикою стає новим полем битви великих держав. Для Європи це означає не лише втрату союзника, але й фундаментальне переосмислення власної безпеки в світі, де правила більше не діють.
