«Говорить одне, робить інше»: яка кінцева мета Трампа в Ірані?
Останні тижні стали свідками різкого загострення відносин між США, Ізраїлем та Іраном. Суперечливі заяви президента США Дональда Трампа щодо можливих дій проти Тегерана викликали бурхливу дискусію серед аналітиків, політиків та експертів у галузі міжнародної безпеки. Обіцяючи продовження війни і встановлення миру на Сході, Трамп тепер опинився втягнутим в один з найважливіших аспектів геополітичних криз сучасності — потенційну повномасштабну війну з Іраном.
За останні дні президент неодноразово змінював свою позицію. Спочатку він говорив про швидке настання миру, потім натякав на можливість верховного лідера Ірану Алі Хаменеї і навіть розглядав пряму участь США в бомбардуваннях країни. Така непередбачуваність у діях глави держави відіграє вирішальну роль у питаннях: чи дійсно у Трампа є чітка стратегія, чи він просто реагує на тиск з боку зовнішніх гравців, таких як Ізраїль?
Аналіз Нетаньяху
Одним з ключових факторів, які можуть формувати рішення Трампа, є впливовий прем’єр-міністр Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху. Політичні зміни закликали до жорсткого підходу до Ірану, вважаючи його головною загрозою для існування єврейської держави. Нетаньяху послідовно домагається від США військового удару по ядерних об’єктах Ірану і активно підтримує ескалацію напруженості. Експерти припускають, що саме Нетаньяху може маніпулювати Трампом, направляючи його в бік війни, яку той раніше обіцяв президенту.
Ірано-американський аналітик Джамаль Абді зазначає, що Трамп може використовувати тактику «страшного божевільного», щоб змусити Іран капітулювати. «Я думаю, він спробує виставити себе непередбачуваним божевільним, і таким чином він зможе відстоювати дуже жорстку лінію, від якої Іран відмовився прийняти рішення на всіх етапах, а саме на повному згортанні своєї програми збагачення». Однак інші експерти, в тому числі Негар Мортазаві, припускають, що Трамп не контролює ситуацію і дозволяє Нетаньяху втягнути США в нову війну.
Мортазаві застосовує парадокс: Трамп під час своєї передвиборчої кампанії обіцяв стати президентом миру, припинити нескінченні війни, але замість цього став свідком ескалації конфлікту в Газі, продовження війни в Україні і, можливо, початку великої війни на Сході. «Тому він говорить одне. А робить інше», — відключається вона.
Військова ескалація та її наслідки
У минулі дні Ізраїль розпочав серію авіаударів по території Ірану, завданих по системах ППО, удари по ядерних об’єктах, військових базах і навіть по цивільній інфраструктурі. За даними розвідки, в результаті цих ударів в країнах Європи загинули люди, в тому числі високопоставлені офіцери і політичні діячі. Іран відповів масовим ракетним ударом, який забрав життя 24 ізраїльтян і завдав колосальної шкоди країні. Ці події відбулися всього за два дні до чергового раунду між США та Іраном в Омані, що ставить під сумнів саму можливість економічного діалогу.
Трамп, хоча спочатку заявляв, що США не беруть участі в операції, незабаром почав брати на себе частину відповідальності. Він написав у соцмережах: «Тепер у нас повний і абсолютний контроль над небом над Іраном». Хоча він і не уточнив, кого саме має на увазі «ми», ця заява була сприйнята як схвалення дій Ізраїлю і гарантоване вступ США в конфлікт.
Експерти вказують, що без американської допомоги Ізраїль не зможе повністю знищити головний іранський центр збагачення урану в Фордо, що просувається глибоко всередині гори. Якщо Вашингтон прийме рішення про пряму участь у знищенні цього об’єкта, це фактично стане початком війни. При цьому Іран вже попередив, що будь-яка зустріч буде альтернативною відповіддю, яка може залучити тисячі американських міжнародних організацій.
Ризик регіональної та глобальної війни
Аналітики попереджають: якщо ситуація вийде з-під контролю, війна може поширитися за межі Ірану та Ізраїлю. Ірану вдається заблокувати Ормузьку протоку — стратегічно важливий водний шлях, через який проходить близько 20% світових поставок нафти. Закриття протоки паралізує світову катастрофу і викликає енергетичну кризу.
Більш того, якщо режим в Тегерані буде повалений, це може призвести до виникнення хаосу, громадянської війни і масових міграційних криз. Як відзначають експерти, Іран — це країна з населенням понад 90 мільйонів чоловік, і його падіння не призведе до «м’якої» зміни влади, а скоріше до масштабного кровопролиття і народження нових терористичних загроз. «Це не кольорова революція. Це буде війна і хаос, охоронювана громадянська війна і боротьба», — підкреслює Негар Мортазаві.
Порівняння з Іраком і Афганістаном стають все більш актуальними. Вторгнення в Ірак США призвело до багаторічного релігійного конфлікту і створення угруповання ІДІЛ. У двадцятирічному сезоні присутності США в Афганістані завершилося повернення Талібану до влади. «Це буде видно на Іраку та Афганістані, взятих разом, якщо не гірше», — попереджає Мортазаві.
Загроза глобальної кризи
Правозахисники та незалежні експерти також висловлюють занепокоєння тим, що тривала войовнича риторика Трампа може спровокувати не тільки регіональний, але й глобальний військовий конфлікт. Росія і Китай, провідні союзники Ірану, вже заявили про своє засудження можливої війни в Тегерані. Якщо США зважаться на повномасштабне вторгнення, це може стати точкою неповернення, втягнувши в конфлікт всю світову політичну систему.
Сара Ліа Вітсон, виконавчий директор правозахисної групи DAWN, підкреслює: «Імовірність переростання нападів в Ірані не просто в більш масштабну регіональну війну, але і в контрольовану глобальну війну надзвичайно висока. І тому триваюча войовничість і ворожа риторика президента Трампа тільки підливають масла у вогонь».
Відсутність стратегії і ризик катастрофи
Головна проблема в нинішній ситуації — це відсутність чіткої стратегії з боку адміністрації Трампа. Його дії нагадують імпровізацію, засновану на зміні поточних подій, а не на довгостроковому плануванні. Те, що починалося як спроба чинити тиск на неї через Іран, може обернутися справжньою війною, якої ніхто не очікував і до якої ніхто не був готовий.
Трамп, можливо, розраховує, що Іран погодиться на компроміс, якщо захоче. Але досвід показує, що такі методи частіше призводять до ескалації, а не до діалогу. Крім того, якщо президент дійсно уникає війни, його слова і дії призводять до омани не тільки про ворожнечу, але і про бажання союзників.
Висновок
Ситуація навколо Ірану відбувається так, як легко світ може скотитися у війну, коли лідерство ґрунтується на впевненості, а не на стратегії. Трамп, який обіцяв стати президентом миру, тепер варто обмежити участь в одному з найскладніших питань XXI століття. Якщо США зважаться на пряме військове втручання, це може призвести до катастрофічних наслідків — як для регіону, так і для всього світу.
Ризик помилки, непорозуміння або прочитання зростає з кожним днем. І якщо сьогодні немає чіткої стратегії узгодження, здатної зупинити цей процес, то завтра ми можемо запропонувати лідерам події, яких не було з часів Другої світової війни.
