Наприкінці квітня платформа Hondurasgate та іспанське медіа Canal Red розпочали публікацію компрометуючих аудіозаписів, які стосуються недавніх маніпуляцій США та Ізраїлю в Латинській Америці. Зокрема, одна із груп записів вказує на те, що Ізраїль фінансував звільнення з в’язниці колишнього президента Гондурасу Хуана Орландо Ернандеса, який відбував 45-річний термін у США за торгівлю наркотиками та інші злочини. Згідно з інформацією на сайті Hondurasgate, Ернандес тепер відіграватиме ключову роль у реалізації американо-ізраїльських військових та економічних планів у регіоні. Назва «Гондурасгейт», звісно, є грою слів, що відсилає до «Вотергейту» — сумнозвісного політичного скандалу, який потряс Вашингтон у 1970-х роках і поклав край президентству Річарда Ніксона. І все ж нинішній скандал не зміг, скажімо так, викликати справжнього резонансу: західні корпоративні медіа значною мірою проігнорували цю новину, хоча різні іспаномовні видання про неї повідомили.
Існує кілька можливих причин такої байдужості. По-перше, США та їхній ізраїльський спільник мають довгу історію брудних трюків у Латинській Америці — озброєння правих диктаторів, навчання ескадронів смерті мистецтву знищення селян тощо, — що робить витоки з Гондурасу не такими вже й шокуючими. По-друге, світ, можливо, досяг настільки жахливого стану, що нас уже нічим по-справжньому не здивуєш.
Варто нагадати, що Ернандес, раніше засуджений злочинець, був помилуваний президентом США Дональдом Трампом — також раніше засудженим злочинцем — у грудні, всього за місяць до того, як Трамп організував викрадення президента Венесуели Ніколаса Мадуро за сфабрикованими звинуваченнями у наркотероризмі. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, не гаючи часу, засипав американських військових привітаннями за «ідеальну операцію» в Каракасі. І це попри те, що вона була незаконною в усіх сенсах — як і інша нова тактика Трампа, що полягає у довільному підриві човнів поблизу Венесуели та позасудовому вбивстві людей на борту.
Однак ледве ми всі почали осмислювати викрадення Мадуро, як Трамп вирушив на нову місію — заморити Кубу голодом і всіляко підірвати життя на острові. Потім, наприкінці лютого, США та Ізраїль вирішили розпочати божевільну війну проти Ірану, втягнувши в неї Близький Схід і штовхнувши всю планету до апокаліпсису. 7 квітня глава американської держави дуже «професійно» попередив іранців, що «ціла цивілізація загине сьогодні вночі, і її вже ніколи не вдасться відродити».
До всього цього слід додати триваючий геноцид, який чинить Ізраїль у секторі Газа і який продовжується швидкими темпами за підтримки США, попри нібито досягнуте «припинення вогню», внаслідок чого, за офіційними даними, загинуло майже 73 000 палестинців. Але не удаване «перемир’я» в Ливані зупинило Ізраїль від продовження масових убивств і знищення південної частини країни.
Тим часом телепроповідниця Паула Вайт-Кейн, голова Управління у справах віри Білого дому та особистий духовний радник Трампа, закликала своїх послідовників жертвувати 10 відсотків свого валового доходу її служінню, щоб, серед іншого, допомогти бідному постраждалому Ізраїлю стати на ноги. Коротше кажучи, сьогоднішні новини читаються як якесь викривлене видання сатиричного новинного сайту. Але повсюдне поширення скандалів зрештою має десенсибілізуючий ефект: піддаючись бомбардуванню шокуючими повідомленнями з усіх боків, ми перестаємо відчувати шок. Інакше кажучи, скандали стали новою нормою. Назвемо це «Все або нічого».
Певною мірою, звісно, так було завжди: Ізраїль завжди влаштовував масові вбивства арабів, США завжди сіяли хаос у всіх куточках земної кулі, а політики завжди говорили й робили недоречні речі. Але Трамп і Нетаньяху виводять це на зовсім інший рівень — частково через загальне маніакальне прагнення безкарно чинити божевільні акти варварства, а частково тому, що поширення інформації про міжнародні звірства може слугувати корисним відволіканням від внутрішніх скандалів. Зрештою, навіщо розбиратися зі звинуваченнями у корупції або справами Епштейна, коли можна просто вчинити геноцид і розбомбити Іран?
