В останні дні між Індією та Пакистаном виник новий ескалаційний спалах у тривалому суперечливому конфлікті, який знову підкреслив глибокі політичні, історичні та військові розбіжності між двома країнами. Незважаючи на те, що чотиридобове протистояння, що включало ракетні обстріли, бойові дії літаків і застосування безпілотників, завершилося оголошенням про припинення вогню, реакція обох сторін свідчила не стільки про досягнення справжнього миру, скільки про прагнення кожного з учасників представити себе переможцем. У цьому контексті особливу роль почали відігравати заявки США на посередництво, що викликало суперечливі емоції в регіоні.
Президент США Дональд Трамп у суботу офіційно повідомив, що йому вдалося домогтися припинення вогню між Індією та Пакистаном. Він зазначив, що обидві сторони показали «силу, мудрість і стійкість», усвідомивши небезпеку подальшої агресії, яка могла призвести до масштабних жертв і руйнувань. Крім того, Трамп запропонував збільшити торгівлю з обома країнами та взяти участь у пошуку шляхів вирішення семидесятирічного спору щодо Кашмиру — регіону, який став символом суперечностей між сусідами. Однак ці слова, хоча й мали дипломатичне забарвлення, викликали хвилю критики та напруженості в Індії, де зовсім інакше ставилися до ролі зовнішніх акторів у двосторонніх справах.
Індійське урядове керівництво з самого початку наголошувало, що питання щодо Пакистану — це суто внутрішня справа, яку вони вирішують без стороннього втручання. Це стало очевидним вже через кілька годин після оголошення про припинення вогню, коли індійська влада зробила офіційне повідомлення, в якому заявила, що переговори велися безпосередньо з пакистанською стороною. Роль США не була згадана, що можна трактувати як намагання уникнути будь-якого враження, ніби Індія погодилася на перемир’я під тиском ззовні. Проте один з високопосадовців все ж зазначив, що під час конфлікту відбувалися контакти з американськими офіційними особами, однак всі ключові рішення ухвалювалися самостійно.
За словами індійського чиновника, під час переговорів з США та іншими країнами Індія послідовно дотримувалася одного повідомлення: на кожну атаку з боку Пакистану буде дана адекватна відповідь. Так само він зазначив, що після того, як Пакистан уранці в суботу відправив кілька безпілотників на територію Індії, індійські військові завдали потужного удару по ключовим військовим об’єктам сусіда. Це, за його словами, примусило Пакистан погодитися на переговори через командувачів збройних сил, що й призвело до укладення перемир’я.
Уряд прем’єр-міністра Нарендри Моді активно популяризував ідею перемоги, наголошуючи на силі індійської армії. Зокрема, індійські військові заявили, що вони виконали свою місію з «точністю і професіоналізмом». У соціальних мережах почали з’являтися триумфальні меми, рекламні банери із закликами «Слава індійській армії — нашій гордості, нашим захисникам» та інші матеріали, які демонстрували масштаб пропагандистської кампанії. Для влади це було важливо, адже саме така риторика підкреслювала ефективність жорсткої політики Моді щодо тероризму.
Підставою для початку військової операції стала террористична атака 22 квітня в індійському Кашмирі, в результаті якої загинуло 26 мирних громадян. Індія звинуватила Пакистан у підтримці нападників, що, на їхню думку, стало причиною для транскордонної військової кампанії, яка тривала дві тижні. Це ще раз довело, що Кашмир залишається головним осередком напруженості між країнами.
У Пакистані ситуація була оцінена зовсім інакше. Багато політиків, військових експертів та рядових громадян побачили у припиненні вогню своєрідну перемогу. На телеканалі Geo News транслювали кадри, де мирні жителі Сиалкота — міста, яке неодноразово страждало від військових дій — вітали солдат і навіть вінками прикрашали військові машини. Така реакція населення вказувала на значне підвищення національної самосвідомості та віри в армію.
Надім Фарук Парача, відомий політичний коментатор із Карачі, зазначив, що Пакистан, можливо, вперше за довгий час зміг витримати серйозне індійське вторгнення та отримати кілька стратегічних та дипломатичних переваг. За його словами, Індія не змогла досягти значних результатів у своїй кампанії, що говорить про невдачу її стратегії. Сабір Шах, аналітик із Лахора, звернув увагу на те, що пакистанські ВПС продемонстрували оперативне перевагу, і, за твердженнями Пакистану, збили п’ять індійських літаків. Хоча Індія офіційно не підтвердила цих втрат, окремі джерела та свідчення очевидців говорять про те, що принаймні два літаки були втрачені.
Тим часом, попри ейфорію перемоги з обох сторін, залишалася повною мірою невизначеність щодо стабільності досягнутого перемир’я. Вже в суботу після оголошення про припинення вогню надходили повідомлення про порушення режиму тиші, але до вечора неділі ситуація здавалася відносно спокійною. Політик із прикордонного міста Урі на індійській стороні Кашмиру Саджад Шафі заявив, що день минув «мирно», і люди відчувають полегшення. Однак він також закликав мешканців поки що не поспішати повертатися до своїх домівок, адже ситуація може змінитися в будь-яку мить.
«Не можна довіряти цьому перемир’ю, — попередив він. — Ніколи не знаєш, що станеться далі».
Цей епізод ще раз довів, що Кашмир залишається одним із найгарячіших пунктів планети, а конфлікт між Індією та Пакистаном — глибоко коренистим і малопрогнозованим. Обидві країни в черговий раз виявили готовність до військового протистояння, але водночас — і до швидкого повернення до дипломатії, хоча й з різною інтерпретацією подій. У такій ситуації роль зовнішніх посередників, як-от США, може бути як допоміжною, так і провокуючою, залежно від того, як її сприймають регіональні актори. Що точно відомо — реального і остаточного рішення конфлікту поки що немає, і, швидше за все, це питання не одного десятиліття.
