У часи, коли Україна веде повномасштабну війну, кожна гривня державного бюджету має працювати з максимальною ефективністю. Але попри це, чиновники Дніпровської міської ради вирішили витратити понад 2,3 млн грн — кошти місцевого бюджету — всього лише на встановлення двох трамвайних зупинок. Сума, порівнянна із вартістю елітної квартири чи автомобіля класу «люкс», викликає більше запитань, ніж відповідей.
Ця ініціатива оформлена як конкурс на сайті електронних закупівель ProZorro. У документах зазначено, що йдеться про будівництво двох сучасних пасажирських платформ, передбачено благоустрій території та обладнання. Проте сама вартість проекту змушує замислитися: якщо поділити загальну суму навпіл, виходить, що одна зупинка обійдеться понад мільйон гривень. Це значно перевищує ринкову ціну аналогічних об’єктів у інших містах України.
З чого складається «вартість розкіші»?
У жодному з документів конкурсу поки немає детального пояснення, куди саме підуть ці кошти. Поверхневий опис робіт також не містить конкретики: йдеться лише про будівництво зупинних пунктів, монтаж конструкцій та благоустрій прилеглої території. Невідомо, які матеріали будуть використані, хто виконуватиме роботи, і чи справді необхідний такий рівень фінансування.
Якщо порівняти з іншими українськими містами, середня вартість сучасної комфортної зупинки громадського транспорту становить від 200 до 400 тисяч гривень. Це включає металевий каркас, остеклення, лавочки, освітлення, інформаційні таблички, а іноді — систему відеоспостереження чи USB-розетки. На що ж потрібні додаткові мільйони?
А є взагалі потреба?
Дніпро, як і багато інших міст України, стикається з безліччю проблем. Комунальна інфраструктура потребує ремонту, дороги перебувають у аварійному стані, системи протиповітряної оборони потребують підтримки, а бюджет комунальних підприємств часто не покриває базових витрат. І за таких умов витрачання таких коштів на дві зупинки викликає подив.
Хто реально виграє від цієї ініціативи? Мешканці, які зможуть пересісти з одного трамвая на інший у скляній будці, чи чиновники, яким треба «відпрацювати» певну суму бюджету будь-яким способом?
Прозорість чи прикриття?
Серйозні питання викликає і сама процедура закупівлі. Немає жодних гарантій, що конкурс пройде чесно і без корупційних схем. У минулому з такими тендерами не раз траплялися випадки завищення кошторисів, фіктивних поставок, використання одноденних фірм чи зв’язків між замовниками та переможцями. Особливо тривожно, якщо такі проекти реалізуються в умовах військового стану, коли контроль за бюджетними витратами має бути максимально жорстким.
Хто несе відповідальність?
Міська влада має надати чітку та зрозумілу відповідь громадянам: чому саме зараз, у часи війни, були обрані саме ці пріоритети? Чому замість модернізації транспортної системи в цілому, ремонту шляхів чи оновлення рухомого складу, обирають символічні акції, які не вирішують реальних проблем мешканців?
Поки влада мовчить, виникає підозра, що мова йде не про розвиток міської інфраструктури, а про банальне прикриття бюджетних видатків, можливо, з вигодою для певних осіб.
Що можна зробити?
Кожен небайдужий громадянин має право:
- Подивитися тендерне оголошення на сайті ProZorro
- Звернутися із запитом до Контрольно-ревізійної служби Дніпровської міськради
- Опублікувати інформацію в мережі, щоб залучити увагу журналістів, експертів і суспільства Бюджетні кошти мають бути не просто цифрою у звіті, а справжнім інструментом для поліпшення життя людей. І якщо це правило порушується — про це мають дізнатися всі.
Вартість двох трамвайних зупинок — це не просто цифра. Це показник того, наскільки влада готова розпоряджатися нашими коштами відповідально. І, на жаль, цей показник виглядає тривожно.
